четвер, 27 вересня 2018 р.

Лоґопеj :: підсвідомість (анекдот з народу)

Чоловік отримав зарплату, йде додому і каже: ну все, цього разу несу всю зарплату жінці, ніякого пива, навіть і не подумаю!
Тут до нього звертається підсвідомість:
- Ну, а може зазирнути в бар? По пивку, а потім додому?
(До бара півдороги).
- Ні! Я вирішив, я собі сказав - іду додому!
- А може подумаєш? Що там вартує завітати на півгодинки, перехилити келишок, другий?
- У мене принцип, я собі сказав, що цього разу більше ніяких барів!
(До бару лишається менше 100 метрів).
- Ну, а ти все ж таки подумай! Чи варто втрачати таку чудову можливість?
- Я сказав: ні! І більше жодних умовлянь!
(До бару - пару кроків).
- Що ж, ти як хочеш, а я пішла!


неділя, 23 вересня 2018 р.

Лоґопеj :: візитівка

Довго розмірковуючи над тим, що я  написав би про себе на візитівці, аби узагальнило мою діяльність, довго не міг підібрати відповідне слово. Може, що  "унікум", "універсал", "геній", "майстер", може, щось конкретніше: "менеджер з продажу", "телемайстер", "актор & режисер" та мене б не зрозуміли. Лишається багатозначна й для декого чудернацька версія: "митець".

12 лютого 2017 р.

Але який я "менеджер", яким я давно не є; "телемайстер", коли соромно згадати день останнього відремонтованого телевізора; "режисер", коли вже пару років не працював над жодною сценою; "митець", коли те, що твориться - незатребуване? поет? громадський діяч? актор? фотограф? педагог? мовник? літератор? маркетолог? видавець? слюсар-електрик?..
У візитівці достатньо написати своє ім'я, і ті, хто мене знає по-своєму, підпишуть мій номер у мобільному так, як мені ніколи б не спало на думку.
Минуть роки, а про нас говоритимуть так, як ми б того й не уявляли. Життєвий імідж може суттєво відрізнятися від суб'єктивної думки інших. Й малоймовірно, назвавши себе "генієм", хоч раз визнають таким, усупереч: "назвався грибом, то й лізь у кошик!" Якщо й виявиться, щось посутнє, про що можна сказати пару слів, неодмінно назвуть своїми / чужими, навряд чи твоїми словами.
21 вересня 2018 р.