... образ зайчика і вушок, які робили до Нового року вручну. Втрата парасольки і раптові сльози, що тато вранці покидає мене самого з чужими дітьми.
Мені не подобався мілітаризм, хоча, як для дитини подобались військові атрибути одягу: значки, зірочки тощо.
Найбільше мене лякали військові у загальній бані. У мене було враження, що хоч вони й голі, але мають при собі пістолети. Спостереження за іншими дітьми, як зовнішні відмінності впливають на характер. Ось один мав родимку на підборідді і мав добрий гумор, так, що біля нього групувалась більшість дітей, а інший мав вічні під носом зелені соплі. У мене ж виникало питання: чому він їх не відчуває? Старші діти, які кидали каміння в чоловіків, що сідали випити за пунктом прийому склотари і вибачення виховательок за дитячу непристойність, хоча всі діти мали в собі певну нелюбов до "знавців моцного змія". Якщо не помиляюсь, то видається, що ті діти й звели своє доросле життя на тому ґрунті.
Випуск з садочка з бананами і кавуном.
Перевірка нігтів, волосся на воші, процедури з милом на виявлення глистів.
Подушки, які щоразу треба було заправляти кожній дитині індивідуально. Масова їх сушка на сонці та деякі дівчата, що по посеред тихого часу вставали на ліжко і на мить знімали труси, чим викликали дитячі емоції, й одразу тікаючи під ковдру.
Свято, на якому не захотів виходити на початку самого свята, коли побачив одного діда усього обвішаного в одрена і медалі. Всі репетиції проходив справно, а на "показі" банально злякався старого військового.
Найбільше сподобалось, як батько забрав мене з садочка раніше за часом. Тоді всі родичі з'їхались до нашого двору, в якому проживали дід із бабою та мої батьки. Тоді були разом мої двоюрідні брати та сестри, сама подія була якоюсь неймовірністю. Любов лазити в малині поміж рядками, ховатися в смородині, виходячи із неї зі своєрідним, притаманним лише йому запахом. Фантастичні фільми, які своїм сюжетом накладалися на ті запахи і тривалий час асоціювалися з літом, а в подальшому й з канікулами.
На якомусь етапі батько почав "припахувати" мене при господарстві: то двір підміти, то машину помий, а згодом і за нутріями поприбирай, помий, воду наноси, посапай, скопай... Кожного дня, коли йшов на роботу вигадував мені роботу, спостерігав, що іноді це робив із зусиллям, аби я не сидів бездіяльним удома. Багато в чому я не розумів своїх батьків, діда із бабою, так, наче вони жили в іншому світі, реально відмінному від мого, але мусив приймати і погоджуватися з правилами поведінки, аби не чути нарікань у свій бік. Багато в чому моє життя сформували різні історії, з якими приходив щовечора батько додому і оповідав за столом. У зв'язку з професійною специфікою його роботи, а він все життя був телемайстром, на клієнтських викликах люди, любителі оповісти про своє життя і не тільки, ділилися безліччю історій. Як правило вони мали відтінок трагічного досвіду, а тому й повчальння усім: "як робити не треба!".
Немає коментарів:
Дописати коментар