Лоґопеj :: Пофіґізм і релігійність

Колись моя мати ходила в харизматичну церкву, де пастор мав доволі сміливе розуміння, вірніше, інтерпретацію людських відносин, з огляду на "гори", які наставляє Біблія та інші сучасні проповідники і "знавці" Слова Божого. Коли мені було десь років 16-17, на певні речі дивився доволі наївно, як й інші підлітки такого віку. Наприклад, неправильне розуміння, що в жінок існують місячні, викликали в мене певну огиду до протилежної статі. Світ, завдяки "маминим старанням" настільки звужував мої моральні оцінки з позиції "це засуджує Біблія", що я постійно орієнтувався на певний моральний образ благочестивого, яким мав би бути християнин. Одного дня мати з жахом в очах вирішила в мене попросити прощення. Було видно, що доволі довго готувалась до такої розмови: підбирала правильні слова, тестувала мою реакцію. Певної мірою тоді в мене почала розвиватися інша риса характеру: пофіґізм, а разом із тим ширше сприйняття реальности. У тій розмові мати послалась на проповідь і спілкування з пастором. Суть полягала в тому, що Біблія не могла писати про те, що відбувається в сучасному світі, отже, не могла вказати однозначно: це гріх чи ні? Отож, в таких випадках пастори беруть відповідальність тлумачити подію, навіть якщо вона минулась доволі давно, на власний розсуд. Він полягав у тому, що жінка, яка зробила аборт, має попросити вибачення у наступної дитини... Спочатку я непогано так "підвис", посилаючись на свої християнські цінності та уявлення про ідеальність людей, які поряд, але за хвилю увімкнув свій "пофіґізм" і сказав, як і хотіла... 

А чи хотіла?

14 листопада 2023 р.